Сорочку мати сину вишивала І душу, й серце в вишивку вкладала. Як пам’яті народної відлунки, На полотні з’являлись візерунки, Де кожен хрестик - то життєві миті... Мережила по білому блакиттю, Лягала ниточка до ниточки мрійливо - Дитині б долю вишити щасливу, Щоб оберегом стала для синочка Руками неньки вишита сорочка.
Немає коментарів:
Дописати коментар